Перейти к основному содержанию
урф-адетлеримизни унутмайыкъ
(переклад з Кримськотатарської, автор підрядника - Майє Абдулганієва)
 
Раз одного гнали зайця два хорти,
Ухопили й задушили – як втекти?
А мисливець каже: «Гей-но, відступіть!
Киньте цього, та другóго нам зловіть!
 
Одним зайцем не навариться куліш,
Для навару треба пару, ну – скоріш!
Раптом лис один поткнувся із нори,
Хорт од лиса швидший, що не говори.
 
Скік убік, хвостищем знатно крутить лис,
Аж в полині хмарки куряви знялись.
А хорти? Хорти вони на те й хорти:
Поженуться – значить лису не втекти.
 
Так і цуплять лиса ті хорти за хвіст…
І в ту мить на них зубами клацне лис!
Вирве очі, пошматує їх ураз,
І мисливцеві частинами віддасть:
 
Два хвости, стегна чотири, вісім ніг,
Голови дві – забирай хортів своїх!
Чи ж коли хто кращу здобич полював?
«Забагато мені честі», - лис сказав. –
 
«Ось тобі вже вдосталь м’яса на куліш,
Ой, достаток! Тож, мисливцю, смачно їж –
Все ж додому не вертатися ні з чим,
Та від лисів шли привіт старим-малим:
 
Зайця ловиш, то лови.
Лиса давиш, то дави
Не за хвіст, за горло – хвать!
Треба ж думать, перш ніж гнать»…

Категория

Источник
http://anaurt.com