Перейти к основному содержанию
урф-адетлеримизни унутмайыкъ
(переклад з Кримськотатарської, автор підрядника - Майє Абдулганієва)
Перевод Владимир Чернышенко
 
Стін камінних тут чотири, угорі мале вікно,
Та не світло, тільки туга звідти сіється на дно.
По кутках вологий морок зелен-цвіллю закипів,
Ліжко – дошка, їжа – юшка, й тягне холодом з долів.
 
Все мете й мете підлогу прибиральник день за днем,
Брудно лається і часом із відра води хлюпне.
Уночі похмурий морок огорне, немов сукном,
І життя в самотніх душах оживе тривожним сном...
 
Серце щулиться-тріпоче, шкіра в сироти взялась,
І душа замерзла – впала і калачиком звилась.
Наглядач не зводить ока, не відходить ні на крок,
І раз-по-раз смика двері – чи тримається замок.
 
У могилу цю чорнющу і холодну, ніби сніг,
Входять люди, а між ними добрих більше ніж лихих,
Як ввійдуть – стояти будуть, чи ходити вздовж стіни,
Чи від мук несправедливих збожеволіють вони.
 

Категория

Источник
http://anaurt.com